| ЕКСКЛЮЗИВНЕ ІНТЕРВ'Ю | |
 Нещодавно
Віру ШМИГУ, бібліотекаря ЗНТУ, прийняли у члени Національної спілки
письменників України, про що повідомляла наша газета. Сьогодні
Віра Шмига розмірковує в бесіді з редактором газети "Інженер
- машинобудівник" про стан української культури, літератури,
мови.- Відомо, що наша письменницька організація останнім часом постійно зростає. - Так, майже щороку організації нашої спілки збільшується на кілька чоловік, в основному молодих літераторів. Цьому сприяє пожвавлення літературного життя в області. У Запоріжжі, крім обласного літоб'єднання, яке очолює відома поетеса Лариса Коваль, діють також студії і гуртки "Пошук"(керівник Володимир Солодовников), "Кільце" (керівник Світлана Скорик), "Клуб - 99" при Національному університеті, дитяча літстудія "Пролісок" при обласному літоб'єднанні. Крім журналу "Хортиця", виходять альманахи "Зачарований Дніпро", "Провінція". Регулярно у видавництвах друкуються книги молодих літераторів. Я видала дві поетичні збірки: "На краю блакиті" і "Час дикої черешні". Дуже вдячна за матеріальну підтримку ректорату ЗНТУ і керівникам обласної організації "Просвіта", які знайшли мецената і видали у своїй друкарні книгу "Час дикої черешні". А друга книга вийшла в друкарні технічного університету його коштом. Велике спасибі за сприяння у виданні та оформленні книг Ларисі Коваль, художницям Тетяні Єншуєвій і Вікторії Єлсуковій. До речі, нещодавно побачили світ п'ять поетичних збірок відомих запорізьких авторів. - Віро, як, на Вашу думку, розвиваються національні культура і мова? - Про це можна говорити з тривогою і надією. Чому з тривогою? Тому що дуже повільно змінюється на краще стан культури. Хоча слід відзначити і позитивні зрушення в цьому. Виходять кіносеріали, такі, як "Роксолана", документальні кінофільми, з'являються нові пісні і музичні твори українських композиторів, відбуваються фестивалі. Приємно, що запоріжці започаткували всеукраїнський фестиваль народного мистецтва національних меншин "Ми - українські", який щороку відбувається у Приморську. І все ж викликає стурбованість байдуже ставлення деяких керівників, які не виявляють інтересу до розвитку художньої творчості на селі. Зараз рідко де працюють клуби, а в них - гуртки, бібліотеки, навіть кінофільми не демонструють. І все це тому, що, як і раніше, культура фінансується державою за остаточним принципом, низька зарплата у працівників культури. А іще ж якихось десять - п'ятнадцать років тому майже у кожному сільському клубі творче життя вирувало. Сподіваюся, що нове керівництво обласного управління культури зуміє поліпшити культурне життя в області. - У нас багато розмов про впровадження української мови у життя, побут, навчання, але справи майже не поліпшуються. Ваше ставлення до цього? - Негативне. Впровадження рідної мови залежить не лише від владних структур, а й від кожного з нас. Необхідно починати з сім'ї, дитячого садка, зі школи. Рідко в якій школі, ліцеї, вищому навчальному закладі дисципліни викладають українською мовою. Майже не почуєш її в установах, на вулиці, у транспорті. Виняткова рідкість, коли водій оголошує зупинки рідною мовою. А погляньте на рекламу! Вона виготовляється будь-якою іноземною мовою, тільки не рідною. Таке ж становище і в газетах. У Запоріжжі видається понад десяток газет, і лише одна з них - "Запорізька правда" - українською. Пам'ятаю з дитинства: у кожній хаті в селі і місті на Вінниччині був "Кобзар", який ставили поряд з іконами. А тепер рідко в сім'ї побачиш книги Тараса Шевченка. Це засмучує... - Спасибі, Віро, за відверту розмову. Творчої наснаги Вам! |
|
|
Інтерв'ю
взяв Микола КЛИМЕНКО
|
|